Шкільний терор: як захистити дитину від цькування однолітків

        Через кілька тижнів почнеться новий навчальний рік. І в деяких дітей одна думка про це може викликати жах. Причина цьому – страх знову опинитися в епіцентрі знущань однокласників. Проблему агресивної поведінки (булінгу) серед підлітків із застосуванням фізичного або психологічного тиску важко назвати новою. 
       Свого часу тему насилля у своєму дебютному романі-антиутопії «Володар мух» висвітлив лауреат Нобелівської премії Вільям Джеральд Голдінг, демонструючи, що в деяких випадках дитяча жорстокість не має абсолютно жодних меж. І, на жаль, стіни звичайних українських шкіл стали свідками не менш суворих реалій зі сварками бійками, бойкотами та іншими приниженнями. 
      Згідно даних Дитячого фонду ООН, упродовж останніх кількох місяців 67% дітей стикалися з випадками булінгу. При цьому 24% українських школярів вважають себе  жертвами насилля з боку однолітків. Ще 40% опитаних воліють мовчати про свої проблеми з однокласниками і не розповідають про них дорослим, продовжуючи  терпіти знущання, а 43% підлітків зізналися, що вирішили не ставати на захист потерпілих через страх опинитися на їх місці.

   Варто відзначити, що агресивна поведінка дитини стосовно своєї жертви
є абсолютно свідомим вибором і може проявлятися у різних формах:

1.Фізичний булінг (штовхання, бійки, стусани, ляпаси, нанесення тілесних

 ушкоджень).

2.Психологічний булінг (словесні приниження, лайки, ігнорування, погрози,

 маніпуляції, шантаж).

3. Економічний булінг (крадіжки, навмисне пошкодження речей, вимагання грошей).

4.Сексуальний булінг (принизливі жести, прізвиська, образи сексуального характеру, 

примусові зйомки на відео під час перевдягань).

5.Кібербулінг (приниження в соціальних мережах).

Як показує практика, коли школяр періодично стає жертвою цькувань однолітків, він

соромиться про це говорити або навіть знаходить виправдання агресорам. Якщо ви 

помітили, що на тілі вашої дитини є синці чи вона постійно знаходиться у

 пригніченому настрої, обов’язково знайдіть час і з’ясуйте ситуацію. Щоб розмова була

більш ефективною, дотримуйтесь таких порад:

1.Поясніть сину чи доньці, що вони можуть завжди на вас покластися.

2.Запевніть, що ви не звинувачуєте дитину в ситуації, яка склалася.

3.Будьте максимально терплячими. Далеко не у всіх випадках, школярі, які піддалися насиллю, готові одразу розповісти про свої проблеми дорослим.

4.Поясніть, що про випадки булінгу потрібно повідомляти старших. І при цьому не

слід помилково плутати пліткування з піклуванням про власне життя та здоров’я.

5.Зверніться за допомогою до вчителів, адміністрації школи та психолога.

       До речі, не менш терпляче потрібно поводити себе батькам дитини-агресора.

 Перш за все, потрібно з’ясувати мотиви насильницької поведінки.

Окрім цього, не слід  погрожувати чи карати.

Як свідчать психологи, агресія може бути прямою ознакою серйозних емоційних

проблем у підлітка. Саме тому варто розглянути варіант  консультацій 

у кваліфікованого психолога. У будь-якому випадку не слід ігнорувати проблему, 

оскільки байдужість до власної дитини може мати вкрай непередбачувані наслідки, 

починаючи від появи почуття безпорадності та зниження самооцінки й закінчуючи 

спробами самогубства. До того ж важливо, що консультацію як батьки, так і діти

можуть отримати в телефонному режимі, зателефонувавши в Єдиний контакт-центр

системи безоплатної правової допомоги за номером 0 800 213 103. 

Вадим Гуцул, 

керівник Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області